A new ProZ.com translation contests interface is currently in development, and a preview contest is underway. Click here to visit the new interface »

Previous ProZ.com translation contests

Russian » French - 2 finalists


Евгений Евтушенко. Четвертая Мещанская. 371 words
Вечером следующего дня мы встретились со Степаном на стадионе; билеты мы покупали заранее,— как всегда, три места рядом. Но Риммы с ним не было.
— Что ты ей сказал вчера, Степан? — спросил я тихо, но жестко.
— Что не люблю ее, — вот что я ей сказал! И ни о чем больше не спрашивай. Гляди, Кока-то наш плох...
Как раз в эту минуту Коке дали отличный пас, а он даже не попал ногой по мячу.
— С поля Кутузова! — завопил, сложив ладони трубкой, наш сосед и вскочил, роняя с колен портфель, из которого посыпались бухгалтерские бланки, половина булки с колбасой и бумажные стаканчики.
И стадион подхватил и стал скандировать с торжествующим презрением:
— С по-ля! С по-ля!
Он был жесток, стадион. Он мгновенно забыл о том, сколько раз аплодировал этому высокому русому парню с такими талантливыми ногами.
Сейчас он видел только его позор и требовал его заменить. А Кока, отяжелевший от вчерашнего чешского пива и пришибленный несущимся отовсюду улюлюканьем, беспрестанно терял мяч и бил непонятно куда. И вдруг, собрав, видимо, все силы, он изумительно красиво перекинул мяч пяткой через голову самому себе на выход, перепрыгнул через подставленную ногу рыжего венгра и ударил уже почти с самой ленточки. Весь стадион, и веря и не веря, привстал, что-то крича и швыряя в воздух кепки, зонтики, плащи. Счет стал 1:1. И тут же раздался свисток судьи.
Венгры, присев на корточки, фотографировались в центре поля, а наши ребята в темных от пота футболках понуро пошли в раздевалку. И самым понурым был Кока, хотя он и спас команду от поражения... Нам стало жаль Коку: все-таки он был наш, с Четвертой Мещанской. Мы зашли к нему в раздевалку. Нас долго не пропускали, но потом пропустили. Все футболисты уже ушли, а Кока все еще мрачно сидел, закутавшись в мохнатое полотенце.
— Не будешь в следующий раз пить перед матчем! — сказал я. — А все-таки штуку ты здорово забил, Кока...
Он вдруг по-детски заулыбался.
— А это действительно ничего, кажется, вышло: пяткой через голову самому себе на выход. — И вдруг снова помрачнел.
Потом он стал одеваться. И с появлением на нем белой рубашечки, пестрого пиджака с разрезом позади, небесных брюк, остроносых мокасин и уже известного бронзового перстня снова превратился из грустного мальчишки в великого футболиста.






Entry #1 - Points:
elzbieta jatowt
elzbieta jatowt
France
Le lendemain soir nous nous retrouvâmes avec Stiepan au stade ; les billets ont été achetés d’avance,- comme d’habitude, trois places collées l’une à l’autre. Mais Rimma n’était pas là.
Stiepan, qu’est ce que tu lui as dit hier ? - Je lui posai cette question dure mais en douceur
- Que je ne l’aime plus,- voila ce que je lui ai dit ! Ne me pose plus de questions. Regarde Koka- qu’est ce qu’il joue mal…
Juste à ce moment Koka rata une belle occasion, son pied passa à coté.
- Koutouzov dégage !- se mit à hurler notre voisin avec ses mains en forme de trompette, puis il se leva en faisant tomber de ses genoux son portefeuille duquel jaillissait une ribambelle de papiers comptables à en- tête, un demi pain avec du saucisson et des gobelets en papier.
La foule suivit et se mit à scander avec un mépris triomphant :
- dégage, dégage!
Le stade était cruel, Il oublia trop vite combien de fois il admira ce garçon élancé aux cheveux clairs et ses talentueuses jambes.
Pour l’instant la foule n'éprouvait que de la honte et voulait qu’il parte. Pendant que Koka alourdi par la bière tchèque engorgée hier et abattu par les hurlements venus de partout, perdait la balle sans cesse en s’agitant dans tous les sens. Et soudainement, en reprenant tous ses esprits, d’un geste surnaturel, utilisant son talon et sa tête, il passa le ballon devant lui et sauta au dessus des pieds de son adversaire hongrois qui lui tendait un piège, il tira presque sur la ligne du but. Le stade entier se leva, croyants et non croyants, on poussait des cris, on voyait des chapeaux, des parapluies, des manteaux voler en l'air. Le résultat était 1:1. A ce moment là l’arbitre siffla la fin.
On photographiait les Hongrois, accroupis au milieu du terrain et les nôtres, dans leurs maillots noircis par la sueur, emportaient leur tristesse aux vestiaires. Malgré le mérite d’avoir sauvé son équipe d’un échec, c’est Koka qui semblait être le plus affligé. Il nous faisait de la peine, quand même il était des nôtres : de la Quatrième de Chez Nous. Nous voulûmes le rejoindre dans son vestiaire. Il fallait attendre un bon moment avant d’y pénétrer et enfin nous entrâmes. Tous étaient déjà partis sauf Koka, dont la tristesse était amplifiée par un aspect moelleux de la serviette dans laquelle Koka était englouti.
- La prochaine fois tu ne boiras pas avant le match ! - je dis. - mais quand même tu t’es bien débrouillé, Koka…
Son visage s’illuminait d’un sourire d’enfant.
- Vraiment, ce n’est rien, en effet, j’ai réussi : à l’aide du talon en passant par la tête et voila le ballon prêt à tirer, juste devant moi. - Et puis Koka à nouveau sombra dans la mélancolie.
Ensuite il commença à s’habiller. Au fur et à mesure qu’une nouvelle pièce apparaissait sur lui ; une chemise blanche, une veste sur mesure avec une fente postérieure, un pantalon bleu – ciel, une paire de mocassins très pointus devant, tout cela agrémenté par le célèbre anneau en bronze, Koka se métamorphosait d’un garçonnet attristé en célèbre footballeur.



Entry #2 - Points:
Zoya Shapkina
Zoya Shapkina
France
Увечері наступного дня ми зустрілися зі Степаном на стадіоні; квитки ми купували заздалегідь,- як завжди, три місця поруч. Але Римми з ним не було.
- Що ти їй сказав учора, Степане? - запитав я тихо, але жорстко.
- Що не люблю її, - ось що я їй сказав! І ні про що більше не питай. Дивись лишень, нашому Коці кепсько...
Саме в цю хвилину Коці дали чудовий пас, а він навіть ногою не влучив по м'ячеві.
- З поля Кутузова! - заволав, склавши долоні трубкою, наш сусід і підхопився, впускаючи з колін портфель, з якого посипалися бухгалтерські бланки, половина паляниці з ковбасою та паперові стаканчики.
І стадіон підхопив і став скандувати з тріумфальним презирством:
- З по-ля! З по-ля!
Він був немилосердним, стадіон. Він миттєво забув про те, скільки разів аплодував цьому високому русявому хлопцеві з такими талановитими ногами.
Зараз він бачив тільки його ганьбу й вимагав його замінити. А Кока, обважнілий від учорашнього чеського пива, прибитий тюканням, що неслось звідусіль, безупинно втрачав м'яч і бив незрозуміло куди. І раптом, зібравши вочевидь всі сили, він напрочуд красиво перекинув м'яч п'ятою через голову самому собі на вихід, перестрибнув через підставлену ногу рудого угорця і ударив уже майже із самої стрічечки. Увесь стадіон, і вірячи і не вірячи, підвівся, щось викрикуючи і жбурляючи в повітря кепки, парасольки, плащі. Рахунок став 1:1. І відразу ж пролунав свисток судді.
Угорці, присівши навпочіпки, фотографувалися в центрі поля, а наші хлопці, в темних від поту футболках понуро пішли в роздягальню. І найбільш понурим був Кока, хоча він і врятував команду від поразки... Нам стало жаль Коки: все ж таки він був наш, із Четвертої Міщанської. Ми зайшли до нього в роздягальню. Нас довго не пропускали, але потім пропустили. Всі футболісти вже пішли, а Кока все ще похмуро сидів, закутавшись у волохатий рушник.
- Не будеш наступного разу пити перед матчем! - сказав я. - А все-таки штуку ти здорово забив, Кока...
Він раптом почав по-дитячому посміхатися.
- А це дійсно нівроку, здається, вийшло: п'ятою через голову самому собі на вихід. - І раптом знову спохмурнів.
Потім він став одягатися. І з появою на ньому білої рубашини, строкатого піджака з розрізом позаду, небесних штанів, гостроносих мокасин і вже відомої бронзової каблучки знову перетворився зі смутного хлопчиська на великого футболіста.



« return to the contest overview
Translation contests
A fun way to take a break from your normal routine and test - and hone - your skills with colleagues.